«Сухомячківський парк –історія поколінь»

„Дерев люблю я древній світ,

Що несуть життя нам звідусюди.

Тремтіння трав, хитання віт,

Бо дерева – зелені люди”.  

                                              (В.Сосюра)

     Багатогранну національну культуру і мистецтво, які розвивались в нерозривному зв’язку з природою. Про це свідчать  численні пам’ятки минулого, що збереглися до наших днів  і  ввійшли  до культурної скарбниці.     Найвизначнішою пам’яткою культури села Суха Маячка є місцевий парк.

Українське  паркобудівництво досягло високого розвитку   на початку ХІХ ст. В основу паркових композицій цього  періоду покладені прийоми вільного пейзажного трактування природи. Будівництво парків проводилося руками українських майстрів.

       Тоді ж, у 1862 році у центрі села  Суха Маячка, біля церкви, було закладено парк.  Цей парк створювався без проекту, тому складені композиційно-об’ємні і планувальні завдання його творців вирішували безпосередньо в натурі, що вимагало від них великих зусиль. Вирівнювались ділянки, насаджувались  молоді дерева, виготовляли лави, закладалися квітники.

       У 1939 році проводилася перебудова села. Всі хутори стали переселятися до центрів. Так виникло три села: суха Маячка, Ленінове, Оборона рад. Церкву було зруйновано, парк переходив від одних власників до інших і став занедбаним.

        В період ( 18.09.1941 р. – 23.10.1943р.) тимчасової окупації німецько-фашистські загарбники завдали великої шкоди: повністю спалене село, зруйновані пам’ятники.  . Але великим було бажання жителів відродити своє село, парк.

У післявоєнний період, в 1954 році, була проведена велика реконструкція щодо поліпшення парку: розчистка і упорядкування території, висаджено нові  види  дерев і кущів.

У 1957 році на місці поховання  загиблих воїнів, які віддали своє життя за визволення села. Серед розкішних дерев, високо в небо величаво піднявся споруджений пам’ятник воїну-визволителю. Рядом знаходиться меморіальна дошка, де золотом викарбовано імена не тих односельців, які не повернулися з фронту - 116 чоловік. Дошку заказувала сільська Рада у Львові, звідти її і привезли в наше село.

    У 1977 році, під керівництвом  вчителя біології Романко Галини Іванівни, було  закладено „Молодіжний парк”, площею 2,5 га де  відпочиває молодь села, любителі спорту грають у футбол, волейбол.

      У 1992 році була  проведена реконструкція пам’ятника і центрального парку.  Оновлено пам’ятник, встановлено гранітну плиту з викарбуваними прізвищами 114 полеглих односельчан, закладено „Вічний вогонь”, заасфальтовано доріжку  алеї пам’яті, оновлено квітники, паркові лави.

    У 2001 році було вирощено і посаджено дерева й кущі навколо стадіону, вздовж доріг, а саме: висаджено 200 дерев та 120 кущів.

Проведення цих заходів сприяє вихованню у дітей поваги до історичного минулого свого народу, розвиває почуття гордості за історичне минуле нашого народу, розвиває естетичні  смаки, вчить  любити і берегти природу.

       При закладанні алеї  „Дерево пам’яті” був присутній учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни Володимир Андрійович Сіроштан, який власноруч теж  посадив не одне дерево, тим самим вшанувавши пам’ять своїх фронтових побратимів.

В 2008 році учнями школи , юннатами гуртка "Юний біолог”  та членами загону «Пошук» було прибрано шкільне подвір’я, на  території  парку  зібране  опавше листя та  здійснено   вирізку  сухих  гілок.